М А Л Я Т К О

Заняття з психофізичного розвитку з участю медичної сестри

Підготувала : психолог Максимюк О.Л. та медична сестра Прокопчук М.П.

Тема: Переможемо страх перед уколами

Мета: Розширити знання дітей про необхідність робити щеплення,уколи, про професію медичної сестри, виховувати бережливе відношення до свого зоров’я запобігання та корекція страхів; забезпечення позитивного психологічного настрою в групі.

Хід заняття.

—  Любі діти, сьогодні до нас на заняття прийшла наша медична сестра Марина Петрівна з лялькою Лесею. Давайте ми з вами привітаємося з гостями дещо незвичним способом.

Вправа «Привіт!»

Мета: забезпечення позитивної психо­логічної атмосфери в групі.

Діти ходять по групі й вітаються долонями, колінами, носиками.

Медична сестра: Діти я рада вас бачити, які ви всі гарні, а чи всі здорові?

А ось лялька Леся захворіла і не хоче лікуватися , бо дуже боїться уколів. А ви що їй підкажете? Як ви лікуєтеся, якщо захворієте? Для чого потрібно робити уколи і щеплення?

Психолог: Діти , а ви боїтеся робити щеплення? Давайте ми заглянемо до наших друзів звірят, бо вони уже ніхто на бояться уколів

Лялькова вистава: Казка «Вовчик переможець»

Зранку Вовчик виглянув у двір. Пер­шою, кого він побачив, була Лисичка. Звірята з Лисичкою приятелювали. Й Вовчик теж.

Але сьогодні... Він подивився на Лисичку— і його серце закалатало, хвостик за­тремтів від страху. На Лисичці сьогодні був білосніж­ний фартушок, а збоку висіла сумка з ліка­ми. Це означало, що сьогодні всім звірятам робитимуть щеплення.

Лисичка  була лікарем. Вона могла дуже швидко дістатися до будь-кого, навіть коли взимку були великі кучугури снігу й важко було пересуватися лісом. Тому вона своєчасно могла допомогти хворому чи зробити щеплення здоровому звіряткові.

Вовчик розумів, що щеплення робити треба, щоб потім не захворіти. Але він все одно боявся.

«Добре ведмедикові, —думав вовчик, —він сміливий і завжди йде першим на щеплен­ня. Ще й примовляє: «Я зовсім не боюся уколів»

Вовчику дуже хотілося бути таким, як Ведмедик. Але як?!

Від страху він вирішив сховатися від Лисички; стрибнув під ялинку й вона на­крила його своїми великими лапами-гілками. Сидить Вовчик тихо-тихо. Коли щось зашелестіло у траві, біля ялинки зупинився Ведмедик.
Він почав якось див­но поводитися, то сильно напружував, стискав лапки, заплющував очі, наче піднімав щось дуже важке. Й казав: «Це я так , дуже боюся!» А потім раптово розтискав лапки та починав повільно дихати і каза­ти:

—Тікай від мене, страх! Я нічого не бою­ся! Вовчик від подиву аж почав голосно ги­кати!

—Я, Ведмедику, і не знав, що ти теж боїш­ся. Всі вважають тебе сміливим.

—А я і є сміливий. Бо сміливий не той, хто не боїться, — відповідає Ведмедик, а той, хто може перемогти свій страх.

—Навіщо ти напружував лапки та все тіло?

—Бо страх живе тільки в напруженому тілі, а якщо розслабитися, то страх швидко покидає тебе, бо йому більше ніде жити. Аще страх дуже боїться сміливих слів. Тому я й казав:

—Я нічого не боюся!

—Я теж так хочу! —із заздрістю проше­потів Вовчик. Ну, біжи швиденько, шукай Лисичку та інших звірят й спробуй зробити, як я, — порадив Ведмедик.

Вовчик  напружив лапки, сильно заплю­щив очі, потім зняв із себе напруження, розслабився.

—Тікай від мене, страх! Я нічого не боюся! І побіг шукати Лисичку, щоб першим зро­бити щеплення. Не той сміливий, хто не боїться, а той, хто долає свій страх.

Обговорення.

—З ким дружив Вовчик?

—Чому Вовчик злякався, коли побачив Лисичку?

—Що він зробив?

—З ким зустрівся Вовчик?

—Що порадив Вовчикові  Ведмедик?

—Де живе страх?

— Які слова треба сказати, щоб вигнати страх?

Вправа «Маленька боягузка»

Мета: зняття напруження; тренувати вміння виражати емоції в міміці.

Психолог і діти разом говорять текст віршика й одночасно показують рухами що відбувалося.

Леся  гриби збирала в кошик,

А вони такі хороші!

Раптом щось  зашелестіло,

Леся злякалась, затремтіла...

Коли гляне —то їжак,

Весь колючий, мов будяк.

Леся відразу засміялась:

Вона даремно налякалась!

Вправа «Не боюся»

Мета: навчання способів боротьби із страхом.

Психолог. Малята, давайте спробуємо зробити так само, як вовчик із казочки — стиснемо кулачки, напружимо руки і все тіло, а потім розслабимося й дружно ска­жемо: «Втікай від мене страх — я нічого не боюся».

Повторити вправу слід 2—3 рази.

Медична сестра: Діти лялька Леся мені на вушко сказала , що вона уже не боїться і зрозуміла , що потрібно швидше лікуватись, тому ми вам дякуємо за допомогу і йдемо лікувати

Релаксація

Мета: навчання малят прийомів само-розслаблення.

Сонячний зайчик заглянув до тебе у вічі. Заплющ їх. Він побіг далі по обличчю. Легенько погладь його долонями. Ось він перебрався на чоло, далі— на носик і ротик, а там і на щічки. Погладь його аку­ратно, щоб не сполохнути. А тепер про­мінчик далі пострибав — помахай йому ручкою.

До нових зустрічей!