Пам'ятка

Профілактика  дитячого  травматизму

Травма — це тілесне ушкодження внаслідок дії зовнішніх чинників. Ушкоджен­ня, що часто трапляються у дітей різного віку, називають дитячим травматизмом. Найпоширенішими видами травматизму серед дітей до семи років є побутовий, ву­личний і транспортний.

Побутовий травматизм

• Постійно турбуйтеся про безпеку дитини вдома.
• Систематично виховуйте в дитині обачливість і обережність.
• Поясніть, що особливо обережним слід бути з вогнем і під час використання елек­тричних приладів.
• Застерігайте дитину від пустощів на балконах і драбинах, аби уникнути забиття та падіння з висоти.
• Не відчиняйте вікна навстіж у приміщенні, де перебуває дитина.
• Не допускайте дитину до газової або електричної плити під час приготування їжі, аби уберегти її від термічних опіків.
• Зберігайте в недоступних для дитини місцях шкідливі речовини, щоб запобігти отруєнням, опікам стравоходу та органів дихання дитини.
• Не залишайте в доступному для дітей місці голки, цвяхи, леза бритв та інші гострі предмети, щоб дитина не завдала собі шкоди.
• Облаштуйте власне помешкання та ігрову зону так, аби максимально уберегти ди­тину від падіння та забиття.
• Позбавтеся несправних електроприладів та ізолюйте проводи та розетки.
• Поясніть дитині, що вставляти в розетки шпильки, цвяхи, ножиці тощо небезпечно для життя.
• Привчіть дитину бути обережною на сходах і під час підйому та спуску міцно три­матися за поручні.
• Поясніть дитині, що під час ігор з іншими дітьми слід поводитися чемно: не штов­хати інших, не кидатися піском тощо.
• Не дозволяйте дитині залазити високо на дерева, драбини, споруди, щоб уберегти її від падіння з висоти.
• Поінформуйте дитину, що всі каналізаційні люки, підвали та канави слід оминати.
• Не грайте з дітьми на необладнаних або пошкоджених дитячих майданчиках.
• Перевіряйте гойдалки та спортивні снаряди на дитячих майданчиках і в парках відпочинку на справність перед катанням чи тренуванням.
• Оминайте ділянки, де проводять ремонтні роботи.
• Розкажіть дитині, що ходити під балконами будівель небезпечно через можливість падіння предметів, бурульок тощо.
• Навчайте дитину правилам дорожнього руху з раннього віку і постійно зміцнюйте ці знання.
• Не залишайте дітей без догляду на подвір'ї, на вулицях з інтенсивним рухом тран­спорту.
• Стежте уважно за дітьми під час їхнього катання на велосипедах, самокатах, сан­ках, роликах тощо.
• Забороняйте дітям кататися на велосипедах, самокатах, скейтах тощо на проїжд­жій частині дороги та мостах.
• Подавайте позитивний приклад дитині бездоганним дотриманням правил дорож­нього руху.
• Переходьте дорогу лише по пішохідному переходу і в спеціально призначених міс­цях, тримаючи дитину за руку.
• Звертайте увагу дитини на інтенсивність вуличного руху, світлофори, пішохідні пе­реходи, сигнал «Стережись автомобіля».
• Пояснюйте дитині правила поведінки на дорозі під час кожного перебування на вулиці.
• Привчіть дитину ходити лише по тротуарах з правого боку дороги, а в тих місцях, де тротуарів немає, йти з лівого боку дороги назустріч транспорту.
• Не перетворюйте турботу про дитину на безперервні заборони та обмеження, щоб не образити її і не викликати зворотної реакції.
• У разі перелому кісток передпліччя слід обережно підняти передпліччя дитини, зігнути руку в лікті до прямого кута та попросити дитину випрямити пальці, роз­вернувши долоню до живота. Шину потрібно накласти від місця вище ліктя аж до основи пальців та прибинтувати.
• У випадку перелому кісток кисті та пальців шину ліпше накладати на пальці у напівзігнутому положенні. Картонну або фанерну шину слід прибинтувати до пе­редпліччя і підвісити травмовану руку дитини на косинку.
• За перелому кісток плеча або передпліччя, або кисті та пальців транспортувати ди­тину слід у положенні сидячи.
• Якщо дитина непритомна або є підозра на перелом хребта, то її необхідно вкласти на спину на тверді носилки (фанера, щит, двері], щоб попередити згинан­ня хребта, яке може пошкодити спинний мозок. За ушкоджень шиї під неї слід під­класти валик або подушку. Піднімання дитини і перекладання здійснюють декіль­ка людей, обережно, по команді, без жодного руху в місці перелому кісток дитини. Транспортувати дитину до лікарні можна в положенні на животі.
• За перелому таза ноги дитини варто зігнути в колінах, підкласти під колінні су­глоби валик і розвести їх у боки (положення «жаби»). Транспортувати дитину мож­на лише в положенні лежачи на твердій поверхні.
• Якщо у дитини виявили перелом стегна, то слід взяти ногу дитини за тильну сто­рону стопи і п'ятку, зігнути стопу під прямим кутом, повільно підняти ногу. Ліпше накласти дві шини: одну на внутрішню поверхню — від паху до кінця стопи, дру­гу — на зовнішню поверхню ноги. Шини необхідно закріпити бинтами або косин­ками. За відсутності шин пошкоджену ногу прибинтовують до здорової. Транспор­тувати дитину слід в положенні лежачи.
• У разі перелому кісток гомілки і стопи потрібно накласти шинну пов'язку так, щоб охопити гомілковостопний і колінний суглоби. Транспортувати дитину слід у положенні лежачи.
  • Вплив наавіть незначних подразників на вестибулярний апарат дитини може ви­кликати в неї закачування. Тож поїздку на будь-якому транспортному засобі варто спланувати так, щоб вона не завдала дитині неприємних відчуттів.
  • Основними симптомами закачування є відчуття дискомфорту, загальне незду­жання, підвищене потовиділення, запаморочення, інтенсивне слиновиділення, ну­дота, блювота.
  • Перед поїздкою не перегодовуйте дитину. Найліпше дати їй нежирну їжу з висо­ким вмістом вуглеводів за півтори-дві години до поїздки.
  • Плануйте поїздку так, щоб уникнути впливу чинників, що викликають закачуван­ня. Оберіть маршрут рівною місцевістю, без різких перепадів чи поворотів. Виру­шайте в той час, коли дитина зазвичай уже готується до сну.
  • Намагайтеся влаштувати дитину в транспорті максимально зручно. У літаку ліпше обрати місця між крилами, ближче до проходу, на кораблі — каюту, розташовану приблизно посередині корабля і подалі від камбуза.
  • Усадіть дитину обличчям уперед за напрямком руху транспортного засобу і попро­сіть дивитися вперед і не визирати в бічне вікно чи ілюмінатор.
  • Стежте за температурою повітря всередині транспортного засобу. За підвищення температури симптоми закачування посилюються, тому не одягайте дитину за­надто тепло.
  • Регулюйте вентиляцію в транспортному засобі, оберіть, яке повітря більш сприят­ливе для дитини — з кондиціонера чи відчиненого вікна.
  • Якщо дитину все ж таки закачує, то влаштуйте її зручно в положенні напівсидячи. Голову дитини нахиліть назад на спинку крісла, а ліпше — на підголівник дитячо­го дорожнього крісла.
  • У разі нудоти попросіть дитину заплющити очі або дивитися на стелю чи небо. Дай­те їй послухати улюблену музику — це відволіче дитину від неприємних відчуттів.
  • Якщо дитині стало зле, то запропонуйте їй випити охолодженої кип'яченої води.
  • Медичні препарати в разі закачування можна вживати лише за призначенням лікаря.
  • Щодня здійснюйте вологе прибирання в помешканні.
  • Не дозволяйте дитині перебувати в тих приміщеннях, де курять.
  • Регулярно проводьте безпечне провітрювання дитячої кімнати.
  • Очищуйте повітря за допомогою іонізатора.
  • Забезпечте дотримання дитиною правильного режиму дня.
  • Дотримуйтеся в родині принципів раціонального харчування.
  • Застосовуйте полівітамінні препарати у весняний та осінній періоди після попередньої консультації лікаря.
  • Забезпечте високу рухову активність дитини: ранкова гімнастика, рухливі ігри, активний відпочинок на свіжому повітрі.
  • Загартовуйте організм дошкільника.
  • Робіть дитині загальний та точковий масажі з акцентом на рефлексогенні зони.
  • несприятливий анамнез (наявність перинатальної енцефалопатії, судом, вродженої вади серця);
  • підвищення температури тіла більше 38,5 °С.
  • забезпечити дитині постільний режим;поїти її часто, малими порціями (компот, підсолоджений чай, відвар шипшини тощо) для за­безпечення підвищеної тепловіддачі за рахунок рясного потовиділення;годувати залежно від апетиту (не можна примушувати дитину їсти), переважно вуглевод­ною їжею; вживання свіжого молока необхідно обмежити через можливу лактозну недо­статність на піку лихоманливого стану.

 

ПАМ'ЯТКА

Перша долікарська допомога у випадку лихоманки при ГРВЗ

Лихоманка супроводжує більшість гострих респіраторних вірусних захворювань (ГРВЗ). У хворого підвищується температура тіла через неспецифічну захисно-пристосувальну реак­цію організму яка характеризується перебудовою процесів терморегуляції і виникає у відповідь на дію патогенних подразників. Лихоманка активує процеси обміну функції нервової, ендокрин­ної, імунної систем (підвищується вироблення антитіл, інтерферону, стимулюється фагоцитарна ак­тивність нейтрофілів), підвищується антитоксинна функція печінки, збільшується нирковий крово­ток. Більшість патогенних вірусів втрачає свої вірулентні властивості при температурі 39 °С.

Медичний працівник, виявивши у дитини підвищення температури тіла, має вирішити, чи слід понижувати температуру і, якщо слід, в який спосіб.

1.        Понижувати температуру тіла необхідно у таких випадках:

2.        При температурі тіла більше 38,5 °С потрібно:

1. Найбезпечнішими жарознижувальними засобами для дітей є парацетамол, його разова доза — 10-15 мг/кг, добова — 60 мг/кг.
2. Недопустиме курсове застосування жарознижувальних засобів, через підвищення небез­пеки діагностичних помилок, пов'язаних з пропуском симптомів серйозних інфекційно-запаль­них захворювань, таких як пневмонія, менінгіт, пієлонефрит, апендицит тощо. У тих випадках, коли дитина отримує антибактеріальну терапію, регулярний прийом жарознижувальних засобів недопустимий, оскільки може затримувати визначення необхідності заміни антибіотика. Одним з об'єктивних критеріїв ефективності ліків є зниження температури тіла.
3. При «рожевій» лихоманці (шкіра рожева, волога, гаряча на дотик, при цьому відбувається активна віддача тепла через шкіру і менша небезпека перегрівання організму) для посилення те­пловіддачі дитину необхідно роздягнути і обтерти водою кімнатної температури. Не можна об­тирати дитину спиртом чи крижаною водою, оскільки внаслідок різкого пониження температу­ри тіла відбувається спазм судин і зменшення тепловіддачі.
4. Якщо відсутні ознаки токсикозу (озноб, міалгія, блідість шкіри тощо), лихоманка у межах 38-38,5 °С не потребує медикаментозної жарознижувальної терапії.
5. Якщо у дитини під час лихоманки (незалежно від ступеня її прояву) погіршується само­почуття, з'являються ознаки токсикозу, жарознижувальну терапію необхідно призначити негай­но. Також необхідно комбінувати прийом жарознижувальних лікарських засобів із препаратами, що розширюють судини (папаверин, дібазол, папазол).
6. Важливо оцінювати всі клінічні симптоми, аналізувати процес перенесення лихоманки (чи змінюється при цьому поведінка дитини, активність, апетит тощо). Усі особливості бажано фіксувати у медичній картці дитини, щоб із часом якомога швидше зорієнтуватися у доцільності і методах надання їй першої долікарської допомоги.

ПАМ'ЯТКА

Профілактика термічних опіків у дітей

Термічні опіки — це ураження поверхні тіла людини термічними агентами, що може при­звести до тяжких наслідків для її життя та здоров'я. Серед дітей дошкільного віку найчастіше спостерігають випадки обшпарювання окропом та гарячими рідинами. Тому для запобігання термічним опікам у дітей дорослі мають дотримуватися правил безпеки життєдіяльності.

Не залишайте без нагляду дитину поблизу відкритих джерел вогню, зокрема газових плит, камінів, мангалів, вогнищ, а також радіаторів і обігрівачів.

Не допускайте перебування дітей на будівельних і промислових майданчиках, у гаражах, по­близу гарячого асфальту, смоли тощо.

У побуті за можливості користуйтеся дальніми конфорками газової чи електричної плити.

Якщо треба скористатися передніми конфорками плити — ставте сковорідки та каструлі ручками до стіни.

Не саджайте дитину до себе на коліна та не носіть її на руках, коли п'єте гарячі напої.

Ставте гарячу їжу і напої чимдалі від краю столу.

Не залишайте гарячу їжу і напої на серветці або скатертині, яку активні діти можуть стягну­ти на себе.

Щоб дитина не обшпарилася водою в раковині або ванні, регулюйте температуру води так, щоб вона не перевищувала +40 °С.

Ніколи не залишайте дитину без нагляду у ванній кімнаті та у самій ванні, щоб дитина не за­хлинулася і не обварилася, якщо випадково відкриє кран з гарячою водою.

Не довіряйте догляд за дітьми дошкільного віку старшим дітям або літнім членам родини.

Зберігайте праски, електроприлади, свічки, запальнички та інші подібні предмети в місцях, недоступних для дитини.

За можливості не використовуйте електроприлади в присутності дитини, щоб не зацікавити її і не спонукати до наслідування.

Затуляйте розетки заглушками та стежте за тим, щоб електродроти були недоступними для дитини.

Перевіряйте автомобільне крісло перед тим, як посадити в нього дитину, адже сидіння і пряжки можуть нагрітися від сонячного проміння так сильно, що призведуть до опіку.

Якщо машина була розташована під відкритим сонячним промінням, застеліть рушником дитяче сидіння, перш ніж саджати в нього дитину.

У дошкільному навчальному закладі не допускайте самостійного перебування дітей в госпо­дарських приміщеннях — пральнях, харчоблоці. Не залишайте дітей без нагляду, особливо під час роздачі їжі.

П'АМЯТКА

Перша долікарська допомога дитині в разі термічного опіку

Перша допомога на місці події в разі опіків полягає у швидкому припиненні дії тер­мічного агента. За ураження органів дихання й отруєння токсичними речовинами, що утво­рюються під час горіння, першочерговим заходом є забезпечення прохідності дихальних

шляхів дитини — подача чистого повітря і контроль за їх прохідністю. Який же порядок на­дання першої долікарської допомоги в разі отримання дитиною термічних опіків за різних ситуацій?

У разі обварювання окропом якнайшвидше зніміть намочений гарячою рідиною одяг дити­ни, по можливості — швидко охолодіть обварені частини тіла водопровідною водою.

У випадку займання одягу дитини загасіть полум'я водою, а потім зніміть одяг. Якщо достат­ньої кількості води немає, гасіть доступними підручними засобами — щільною тканиною, одягом, піском, землею тощо.

Дозуйте зусилля і не накривайте дитину з головою — це може призвести до вдихання про­дуктів горіння з подальшим опіком дихальних шляхів і/або отруєнням.

   Не притискайте щільно одяг, що горить, до тіла, а також не збивайте полум'я голими руками.

Якщо дитина перебуває в зоні дії електричного струму, в першу чергу подбайте про особис­ту безпеку, аби можна було допомогти дитині.

Розплавлений і прилиплий до тіла одяг не видаляйте, щоб уникнути додаткового ураження обпаленої поверхні і скальпування рани. Ці ділянки закрийте сухими стерильними сервет­ками.

За опіків кінцівок, плечового поясу, голови, шиї — зніміть з дитини ланцюжки, кільця, го­динник, браслети, адже надалі через поширення набряку вони можуть здавлювати тканини, порушуючи кровообіг аж до розвитку ішемії та некрозу.

Якомога раніше розпочніть охолодження опікової поверхні. Це зменшить глибину ураження, обсяг набряку та послабить больові відчуття, що дуже важливо для дитини. Охолоджувати опікову поверхню слід тому, що:

—     навіть після припинення дії термічного агента опіковий процес розвивається та по­глиблюється через те, що уражені поверхневі тканини нагрівають нижчі тканини;

—     продукти тканинної деструкції, що утворюються, порушують локальну мікроцирку-ляцію і газообмін;

—     перегрівання різко активує процеси окислення і зумовлює поширення травми на неуражені або слабо уражені тканини.

Для охолодження в перші дві години використовуйте воду, температура якої становить +8°...+25 °С [температура холодної водопровідної води +8...+15 °С). Впродовж не менше 15 хвилин температура води має бути +15 °С.

Застосовуйте душовий розпилювач або будь-яке доступне джерело води, підбираючи темпе­ратуру води до комфортної, щоб не допустити ознобу в дитини.

Через легкість загального переохолодження організму дитини раннього віку охолоджуйте уражену ділянку тіла водою за температури +22 °С,

За можливості занурюйте уражену частину тіла дитини у ванну з водою. Тривалість охо­лодження залежить від локалізації, глибини і площі опіку і коливається від 3-5 до 15-20 хвилин.

Пухирі, що утворилися, змастіть антисептичною маззю — синтоміциновою емульсією, лево-меколем — і накрийте стерильною марлевою серветкою.

Опікові рани можна обробити неспиртовими водними антисептиками — бетадином, дека-саном.

У разі тяжких опіків догоспіталізаційні заходи обмежте охолодженням уражених частин тіла і накладенням на них пов'язок. Не видаляйте фрагменти тканин, не намагайтеся очистити рани.

Обов язково госпіталізуйте в разі опіків дитину:

—віком до трьох років;

—з електричними опіками;

—з опіками шиї, рук, геніталій;

—з підозрою на термоінгаляційні ураження;

—яка була фізично слабкою, нездоровою перед тим, як стався опік.

Дитину з опіками незалежно від їх площі і глибини обов'язково має оглянути хірург або ком-бустіолог.

У разі термічного опіку в дошкільника категорично заборонено:

Укутувати і зігрівати опікову поверхню.

Змащувати опікову рану жирними речовинами і продуктами, зокрема салом, вазеліном, олі­єю, оскільки це погіршує тепловіддачу і доступ повітря.

Прикладати лід до опікової рани, адже в умовах порушеного кровообігу це призведе до спаз­му судин, відмороження і некрозу тканин.

Присипати опікову рану землею, тальком, присипками, борошном та іншими сипкими речо­винами.

Силоміць зривати фрагменти одягу з уражених ділянок опікової поверхні тіла дитини (пра­вильно — зрізувати ножицями).

Торкатися опікової рани руками.

Розкривати пухирі, що утворилися.

Прикладати до опікової рани серветки, змочені засобами побутової хімії, сечею тощо.

Заклеювати опікову рану лейкопластиром.

Правила безпеки під час використання новорічних гірлянд

У період зимових свят досить часто причинами виникнення пожеж чи отримання опіків є неякісні світлотехнічні вироби, зокрема гірлянди.

Перш ніж купувати гірлянду, пересвідчпаитеся в її якості, врахувавши, що найчастіше нещасні випадки трапляються через неякісні комплектуючі світлотехнічних виробів:

• нестандартні штепсельні вилки, конструкція яких призводить до про­блем під час підключення гірлянди до мережі електропостачання і навіть до ураження електричним струмом;
• дуже тонкі дроти, не захищені від можливих пошкоджень — висмикуван­ня, скручування;
• проблискові пристрої з отворами, не захищені від потрапляння всереди­ну фольги та інших металевих прикрас, що може призвести до ураження електричним струмом;
• неякісні легкозаймисті пластичні матеріали, що можуть спричинити по­жежу.
• виробника, постачальника, торгову марку, торговий знак;
• модель або тип виробу;
• нормовану напругу;
• потужність;

Зверніть увагу на наявність маркування та інструкції з використання гірлянди. Утримайтеся від придбання гірлянд у разі відсутності маркування та інструкції з використання. Перевірте на маркуванні наявність інформації про:

• сферу використання — для внутрішнього та/або зовнішнього викорис­тання;
• знак відповідності вимогам технічного регламенту.
• Уважно прочитайте інформацію в інструкції щодо заміни світлотехнічних елемен­тів гірлянди, чи можлива вона, чи дозволено її проводити.
• Не намагайтеся самотужки розбирати чи ремонтувати гірлянду.
• Виходячи з приміщення, вимикайте гірлянду з електромережі.
• Не допускайте надмірних механічних впливів на гірлянду.
• Не  піддавайте  впливу зовнішніх кліматичних чинників  гірлянди,  призначені для внутрішнього використання.

Суворо дотримуйтеся правил безпеки під час використання гірлянд і не дозволяйте користуватися ними дітям.

Завантажити пам'ятку