М А Л Я Т К О

Інтегроване заняття «Український рушничок»

Мета: закріпити знання дітей про український рушник, про те, що це предмет національного побуту, оберіг. Вчити дітей описувати узори та малюнки на рушниках. Удосконалювати вміння дітей застосовувати різні прийоми для розмальовування паперових рушничків. Виховувати інтерес до вишивки. Спонукати дітей розуміти духовні цінності свого народу.

Хід заняття

Вихователь:

- Діти, сьогодні ми знову завітали до бабусиної світлиці. Де кожна річ може розповісти про себе багато цікавого.

- Чи гарно у нашій світлиці?

- Колись світлицею називали найгарнішу кімнату в хаті. Жінки-українки з давніх-давен любили чепурити свої хати. Було чисто і затишно скрізь. Мати, навчаючи дочку, приказувала:

« Тримай хаточку, як у віночку і рушничок на кілочку. Тримай відерця всі чистенькі і водиці повненькі».

- Чим прикрашали своє житло українці? (розписом, витинанками, вишитими рушниками).

- Що прикрашали в хаті рушниками? (ікони, портрети).

- От і в нашій господі гарним рушником прикрашений портрет Тараса Шевченка.

- Але рушники використовували не тільки для убрання. Без рушників не обходилися різні народні обряди. Пригадаймо деякі з них:

- з рушником і хлібом приходили в дім, де народилася дитина;

- з рушником виряджали матері своїх синів в далеку дорогу;

- рушниками перев’язували сватів;

- стелили вишиваний рушник під ноги молодим, перев’язували їм руки, щоб вони все життя були разом;

- хлібом-сіллю на вишитому рушнику зустрічали дорогих гостей.

- Подивіться, на якому гарному, вишитому рушнику лежить хліб у бабусиній світлиці.

- Якими кольорами вишитий рушник? (червоний і чорний).

- Червоний колір – це колір калини, яку завжди шанували на Україні. Чорний колір – колір землі-годувальниці.

А тепер візьмемо рушник і подивимось, на яку геометричну фігуру він схожий?

- Так, на прямокутник, так само, як і поле. Коли закінчувалися роботи в полі, жінки й дівчата сідали за полотно і вишивали його візерунками, немов засівали поле. Слова «поле» і «полотно» – навіть схожі за звучанням. Тож рушник – це витвір української, хліборобської душі. У вишивках були геометричні узори – лінії, кола, хрести, ромби, квадрати – які символізували сонце, зорі, землю, воду.

- Що ще вишивали на рушниках? (калину, листочки, колоски, квіти, птахи).

Вірш «Вишиваю рушничка»

Вишиваю рушничка

Різними нитками.

Там калина молода

Й ружі з солов’ями.

І барвінку синій цвіт

Кущ рясного глоду

Український рушничок –

     Символ мого роду.

А тепер я хочу, діти, на веселу українську гру вас запросити:

Гра «Горобейко»

Дівчатка беруться за руки і співають:

А в горобейка

Жінка маленька:

Сидить на кілочку

Пряде на сорочку.

Що виведе нитку –

Гороб'ю на свитку.

Остануться кінці –

Гороб'ю на штанці.

Остануться торочки –

Гороб'ю на сорочки.

(Під час співу дві крайні дівчинки підіймають руки і пропускають попід ними всіх інших).

- У народі вважалось, що рушники – це обереги від усього злого, що може зайти в дім, це символ людського щастя. Багато народних прислів’їв є про рушник.

- Рушник на кілочку – хата у віночку.

- Хата без рушників – родина без дітей.

- Де сія вишиття, там злагода й добре життя.

- Не лінуйся, дівонько, рушники вишивати – буде чим гостей шанувати.

- Коли бажали людям щастя, то казали:

«Хай стелиться вам доля рушниками».

Колись в Україні не було такої дівчини, яка б не вміла вишивати. Довгими осінніми та зимовими вечорами, молоді дівчата вишивали рушники, сорочки, хустки. Кожна намагалася вишити на рушнику такий малюнок, щоб він не був схожий на інший. Рушники берегли, їх передавали, як обереги з покоління у покоління. Дивовижні орнаменти рушників, які ви сьогодні бачите, створили руки наших народних майстринь.

- А ми сьогодні спробуємо намалювати рушнички. Кожен із вас придумає власний узор. І ці невеличкі твори стануть окрасою ваших осель. (діти сідають за столи малювати).

- Ось закінчилося наше заняття. Ви дізналися про рушник у народних звичаях та обрядах, ознайомилися з обрядовою скарбницею українського народу. Наше життя – це біле полотно, на якому доля мережить свій візерунок. Тож нехай на полотні нашого життя переплітаються радісні червоні кольори і вічними будуть символи здоров’я, достатку, щастя та радості.