М А Л Я Т К О

Народна деревяна іграшка

Мета:

пізнавальний розвиток: збагачувати знання дітей про різні види  української народної іграшки; розширювати знання дітей, пов’язані з  культурою, ремеслом, побутом українців у минулі часи; пояснити дітям,  яку роль відігравала іграшка в житті людей у давнину;

 

 

емоційно-ціннісний розвиток: викликати у дітей бажання емоційно сприймати народну іграшку; розвивати, чутливість до гармонії, кольору, форми народної іграшки; мовленнєвий розвиток: вчити складати розповіді за даним початком, розвивати зв’язне мовлення; соціально-моральний: виховувати інтерес і повагу до народної іграшки;

 

 

креативний розвиток: закріплювати вміння  працювати з   тканиною, розвивати фантазію, творчість.

Обладнання: виставка народної іграшки; матеріал, з якого робили  іграшки, плакати з зразками народної іграшки; матеріал  для виконання ляльки (тканинні серветки); дидактичні ігри «Про що дізнався - розкажи», «Упізнай іграшку», загадки, додатки для  самостійної - художньої роботи.

Хід заняття

Вихователь:

- Діти, відгадайте, з якої  української народної казки ці слова? Жили собі дід і баба. Просить баба діда:

- Поїдь, діду, до лісу, вирубай там мені деревинку і зроби  колисочку. А я покладу деревинку в колисочку та й буду колихати. От буде мені хоч забавка (Івасик - Телесик).

- Так, діти, напевно так і з’явилася перша іграшка. Ось вони перед нами – коник, олень, птах, лялька… Дуже веселі, різноманітні, святкові іграшки з  дерева. Народні іграшки робили з різного матеріалу. Дерев’яна іграшка, мабуть найдавніша. Найімовірніше, спочатку це була звичайна гілочка, трохи схожа на людину чи звіра. Пізніше така фігурка стала більш досконалою, більш схожою на людину чи тварин.

 В наш час існує кілька видів дерев’яних іграшок. Центри виготовлення дерев’яних іграшок розташовані на заході України. В Косові роблять переважно токарні іграшки, на Гуцульщині поширена бондарна іграшка, що є зменшеною копією справжнього посуду, а на Прикарпатті створюють дитячі сопілки та маленькі іграшкові скрипки.

 Однак найбільш поширеними дерев’яними іграшками є звірі: коники та олені, кози та ведмеді (демонстрація).

 Окрему групу деревяних іграшок складають свищики. Є припущення, що ця група іграшок є нащадком старих магічних, ритуальних інструментів, за допомогою яких викликали добрих духів і відганяли злих.

Вихователь:

Отже, які є дитячі народні іграшки?  Щоб зробити яку-не будь іграшку, потрібен певний час. Діти, подивіться уважно на стіл і  скажіть мені, що ви бачите (на столі лежать: глина, солома, трава, дерево, нитки, кукурудза, тканина, папір, лоза).

А тепер відгадайте загадку і покажіть матеріал, про який у ній говориться:

Висока, мов гай, вона в полі зростає,

А листя. Мов гілля, додолу згинає.

Важка. Під плодами аж в землю погрузла,

Цариця полів – золота …

                                     (Кукурудза.)

Діти розглядають іграшки, які зроблені з природного матеріалу.

Вихователь:

- Діти, скажіть, будь-ласка, чия це майстерня?

На столі шматочок глини.

Гончар – завзятий теж трудар,

Потрібен, мабуть, Божий дар

Творити з глини гарні речі –

Макітру, горщик або глечик.

Гончар із залишків глини робив глиняні іграшки (діти розглядають глиняні вироби).

На столі деревинка.

Чи знаєш ти, мій юний друже,

Як зветься той, хто дошки струже,

Щоб зробити з них стіл чи лаву?

То робить столяр свою справу.

А столяр із дерева ще робив дерев’яні іграшки.

Дидактична гра «Упізнай іграшку»

Команди отримують конверти з розрізаними малюнками іграшок. Перемагає та команда, яка перша складає малюнок і називає іграшку та матеріал, з якого вона зроблена.

Вихователь.

- Молодці, тепер трохи відпочинемо й пограємо в гру «Я маленький хлопчик, я маленька дівчинка».

Виходить двоє дітей: хлопчик із дудочкою та дівчинка з сопілкою. По черзі промовляють слова:

Я маленький хлопчик,

Виліз на стовпчик.

На дудочці граю,

Всіх вас забавляю, ду-ду-ду!

                             Я маленька дівонька,

                             Наче в полі квітонька,

                             На сопілці граю,

                             Пісеньку співаю

                             Всіх вас розважаю, ля-ля-ля!

Решта дітей, пританцьовуючи, виконують відповідні рухи.

Вихователь:.

- Зараз ми з вами , як справжні чарівники будемо створювати казку.

Моделювання ігрових ситуацій за допомогою казкових персонажів – іграшок «Створимо казку».

Методика проведення: Вихователь за допомогою іграшки починає розповідати казку, а в гості до казкового героя заходить персонаж із іншої казки. Діти придумують, як будуть розвиватися події нової казки.

Дидактична гра «Про що дізнався, розкажи»

Мета гри: закріплення отриманих на занятті знань дошкільників про українську народну дерев’яну іграшку, вид, орнамент, оздоблення, кольорова палітра, регіон виготовлення, використання у побуті, звичаї чи традиції, пов’язані з іграшкою.

Хід гри: За допомогою тематичних таблиць відмічаємо характерні особливості народних дерев’яних іграшок. Як виглядають ці таблиці? Дерев’яна дошка із поличками, на яких виставляють відповідні символи.

Перша поличка – матеріал виготовлення іграшки (дерев’яний брусок).

Друга поличка – відповідає кольоровій палітрі народної іграшки, тобто прямокутники певного кольору.

Третя поличка – відповідають елементам орнаменту розпису народної іграшки (вербівка, сіточка…). Вербівка – це каплеподібні листочки з’єднані почергово з двох сторін.

 На четверту – викладають площинні зображення виробів (асортимент) українських народних іграшок.

Підсумок.

Діти, що ми сьогодні з вами розглядали? Чому ці іграшки називають - народними?!